Мова німих та жести: жестова мова, використання жестів
Головний герой серіалу «Обмани мене» з неконтрольованих рухів людської особи міг взагалі розповісти всю історію за свого опонента. Втім, ця навичка хоч і називається вмінням читати мову німих та їхні жести, вона не сприяє спілкуванню та двосторонній передачі інформації. Іншими словами, німа мова та жести, звичайно, існують і дозволяють певну інформацію зчитувати, а от діалогу не створюють.
Інша річ – жестова мова. Це ціла система жестового спілкування людей з обмеженими можливостями, де кожен жест відповідає певному слову.
Німий мова, жести: яким чином виникли жестові мови та жестова мова?
Жестова мова – це не ті варіанти жестикуляції, які ми використовуємо, щоб, наприклад, порозумітися з продавцем на ринку в чужій країні. Як не дивно, але жестова мова – дітище людей зі слухом та голосом. Вона, у тому чи іншою мірою бідна чи багата, створювалася у тому, щоб мати можливість спілкуватися беззвучно. По можливості глухонімі люди запозичували німу мову, жести, розвиваючи та збагачуючи їх.
Проте слід зазначити, що кількість людей, які мають дефекти слуху чи мови, насправді невелика. За деякими даними, повністю глухих людей у всьому світі приблизно 0,4% від загальної чисельності населення, а тих, хто постійно користується мовою жесту, на нашій планеті близько 1,5%. Отже, всі жестові мови досить довгий час мали дуже вузьке поширення. Їхні функціонально розвинені та лексично багаті варіанти не виходили за рамки кола спілкування людини з порушенням слуху або мови. По суті, ці мови можна було порівняти з шифром, який був винайдений і знайомий лише вузькому колу людей.
Винятком із цього правила вважатимуться лише плем’я урубу північному сході Бразилії, у якому глухим народжується приблизно кожен 75-й. Таким чином, через велику чисельність людей зі слуховим дефектом все плем’я знайоме з жестовою мовою, яка в цьому племені єдина для всіх.
Виникнення спільної великих територій жестового мови почалося лише у середині XVIII в., коли у Франції та Німеччині з’явилися перші навчально-виховні центри для дітей з порушенням слуху. Метою сурдопедагогів було навчити письмовій формі відповідної (французької чи німецької) мови. А як мова німих і жестів для навчання були використані природні жестові мови, що виникли в національних спільнотах глухих. Саме на їх основі стали штучно створювати жестову інтерпретацію німецької та французької. Таким чином, жестові мови можна вважати багато в чому штучно створеними.
Навчальні центри у Франції та Німеччині були першими, і тому саме їх випускників запрошували до інших країн для створення аналогічних шкіл та розвитку сурдопедагогіки. У такий спосіб і відбувалося поширення жестових мов. Випускник французького центру, глухий вчитель Лоран Клерк, наприкінці того ж таки XVIII століття приїхав на прохання американського міста Галлодет для створення першої школи для глухих у США. І саме ідеї та жестова мова французької школи надалі практикували у Сполучених Штатах. Великобританія ж обмежилася перейманням методів сурдопедагогіки, а чи не самої мови. В результаті американська мова глухих близька до «глухої французької», а не до англійської. Скажімо, з останнім він не має нічого спільного.
У Росії все виявилося дещо складнішим. Перша школа, у якій навчали мови німих і жестів, відкрилася 1806 р. у Павловську. Вона була орієнтована досвід французьких педагогів і, відповідно, переймала французьку жестову мова.
Однак через півстоліття – 1860 року – у Москві відкрилася сурдологічна школа, заснована на німецькій методиці. Російська сурдопедагогіка й досі пожинає плоди боротьби цих двох шкіл.
Створення Радянського Союзу призвело до того, що виник у ХІХ ст. Російська жестовий мову поширювався централізовано біля всіх республік. У результаті саме він переважає нині на всьому пострадянському просторі.
Жестові мови не є калькою словесних. Говорячи про те, що американська жестова мова близька до жестової французької, ми маємо на увазі лише те, що саме французька жестова культура дала початок мові американців. З французькою словесною обидві мови немає нічого спільного.
Досить довго структура та історія жестових мов ніким не вивчалися. Однак у другій половині XX ст. Деякі вчені з різних країн довели, що жестові мови – це повноцінні лінгвістичні системи зі своїми морфологічними та синтаксичними ознаками.
Жестове спілкування: мова жестуно та жестовий алфавіт дактиль
Мова жестуно (джестуно) – назва міжнародної мови жесту. Незважаючи на те, що жестове спілкування розвивалося за своїми законами, проблема міжнародної мови стояла перед глухими людьми так само, як і перед тими, хто чує. 1951 року виникла Всесвітня федерація глухих. І учасники І Всесвітнього конгресу глухих вирішили стандартизувати мову спілкування на міжнародних заходах – створити якесь жестове есперанто.
Шукали спільні або схожі жести для позначення тих самих речей у глухих різних країн. Протягом майже чверті століття створювалася міжнародна мова жестів. Перший словник спрощеної мови жесту випустили в 1973 році, а в 1975 році у Вашингтоні на VII Всесвітньому конгресі з проблем глухоти було остаточно прийнято і затверджено міжнародне жестове мовлення.
Однак мова жертовно має цілу низку істотних недоліків: у жодному з виданих словників не описувалася граматична система мови, не розкривалося використання жестів у контексті, не пояснювалися штучні принципи утворення нової лексики. Лексика словника повністю ґрунтувалася лише на чотирьох мовах жестового спілкування: британській, американській, італійській та російській. Жести з африканських, азіатських та американських національних жестових мов туди не ввійшли. При цьому існує ще одна міжнародна система жестового спілкування – неформальна і природним шляхом, що виникла в результаті спілкування глухих з різних країн світу.
Окремо слід сказати про позначення жестами букв алфавіту. Це так звана дактильна абетка, що використовується для позначення імен загальних, іноземних запозичень, наукових термінів, коротких з’єднань, прийменників, вигуків і т.д., тобто слів, які не мають власного жестового уявлення. Говорити, що дактиль – мова жестів, не можна. Це лише жестовий алфавіт. Причому цей алфавіт також відрізняється в різних жестових мовах.